Правила утримання колодязів громадського та індивідуального користування
Приблизно третина населення України отримують питну воду з громадських або приватних колодязів, які є об’єктами децентралізованого водопостачання.
Факторів, що впливають на якість колодязної води дуже багато, найнебезпечніші серед них - віруси та бактерії, хімічні агенти, які потребують ефективного знезараження колодязя та води.
Ґрунтові води це не на 100% чиста вода, проходячи через грунт та різні породи, вода завжди забирає з собою різні розчинені мінерали, пісок, мул, глину, а так само деякі форми життя, які займають практично всі геологічні порожнечі, ґрунт містить сотні природних мікроорганізмів. Більшість мікроорганізмів, що знаходяться в ґрунтових водах, нешкідливі, але є й ті, які є патогенними, наприклад: бактерії кишкової палички, ентеровірус, гепатит А, та інше. Ці патогени можуть потрапляти в ґрунтові води через вигрібні ями, поверхневі води, забруднені стоки з фермерських господарств або пасовищ, що знаходяться неподалік. В умовах великих паводків колодязь стає особливо вразливим до мікробного зараження.
Джерелами нітратного забруднення можуть бути внесення добрив поблизу джерел водопостачання, неправильне зберігання гною та інших відходів тваринництва або каналізація/туалет розташовані поблизу. Питання забруднення нітратами також загострюється через високий рівень розораності земель навколо сіл. Виникає закономірність: більше розорених земель — більше агрохімікатів (добрив, пестицидів) — більше забруднення води нітратами. Криниці є найбільш вразливими до нітратного забруднення. Колодязь не повинен розміщуватися в понижених, заболочених місцях та на ділянках де є загроза затоплення. Індивідуальний колодязь потрібно розміщувати на відстані не менш ніж 20 м, а громадський не менш ніж 50 м від джерел можливого забруднення (вигрібних ям та вигрібних туалетів, гноєсховищ, каналізаційних споруд та мереж, звалищ побутових відходів тощо).
Необхідно забезпечити ізоляцію від проникнення поверхневих стоків. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Навколо колодязя повинно робити «глиняний «замок» глибиною 2 м та шириною 1м,з ухилом в бік від колодязя. Наземна частина колодязя (оголовок) влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева. Зверху оголовка влаштовують дашок. Навіс або оголовок вмішують у будку, навколо споруди повинні бути огорожа радіусом не менше 2 м з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покариттям від воріт до колодязя. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, для забору води з колодязя необхідно використовувати відро загального користування. Заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра.
Не менш, як раз на рік необхідно проводити планове обстеження колодязів, поточний ремонт та очищення. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд і знезараження питної води та лабораторне обстеження зразків.
Власник колодязя повинен здійснювати лабораторний контроль безпечності та якості питної з періодичністю, визначеною ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною». У тому випадку, коли вода за результатами лабораторного контролю не відповідає вимогам, використовувати її для питних потреб забороняється; на колодязі слід вивісити інформаційну табличку «Вода не придатна для споживання!!!».
Безпечність води, що споживається людьми, має визначальний вплив на вирішення питання збереження та покращення здоров´я населення, продовження середньої тривалості життя, тому дотримуйтеся правил та бережіть своє здоров'я!
Відділ державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Вінницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
